Глобальні екологічні виклики — вирубування лісів, деградація екосистем і зміна клімату — вимагають нових механізмів регулювання міжнародної торгівлі. Європейський Союз, як один із ключових споживачів сільськогосподарських і лісових товарів, що можуть бути пов’язані з знелісненням (deforestation-free), ухвалив у 2023 році Регламент (ЄС) № 2023/1115, більш відомий як EU Deforestation Regulation (EUDR).
Метою EUDR є запобігання потраплянню на ринок ЄС продукції, виробництво якої спричинило вирубування лісів або деградацію природних екосистем після 31 грудня 2020 року. Регламент поширюється на такі товари, як деревина, кава, какао, соя, пальмова олія, яловичина, гума та деякі похідні продукти. Це один із найамбітніших кроків ЄС у напрямі забезпечення сталих ланцюгів постачання.
Основні вимоги регламенту EUDR
Регламент EUDR встановлює суворі правила для всіх операторів і трейдерів, які вперше вводять товари на ринок Європейського Союзу або експортують їх з нього. Всі такі компанії повинні провести належну перевірку (due diligence) — комплексну процедуру, що включає збір документів і даних про походження продукції, оцінку ризиків та вжиття заходів для їх мінімізації.
Оператори мають забезпечити повну простежуваність ланцюга постачання аж до ділянки, де вирощувалася або вироблялася сировина. Для цього потрібно надавати геолокаційні координати місця виробництва, підтвердження законності користування землею та відповідності місцевому екологічному законодавству.
Продукція вважається «deforestation-free», якщо вона не походить із земель, які були перетворені з лісових після 31 грудня 2020 року, та якщо її виробництво здійснювалося відповідно до законодавства країни походження.
Регламент має пряме застосування у всіх країнах ЄС. Великі компанії повинні виконати його вимоги до кінця 2025 року, а малі та середні підприємства — до середини 2026 року. Передбачено жорсткі санкції за порушення: від штрафів до заборони продажу товарів на ринку ЄС.
Однією з ключових особливостей EUDR є створення європейської системи оцінки ризиків, яка оцінюватиме країни походження за рівнем ризику знеліснення. Це означає, що продукція з «країн високого ризику» проходитиме більш ретельну перевірку.
Таким чином, директива EUDR змінює правила гри у сфері міжнародної торгівлі сировиною та деревиною, роблячи прозорість і відповідальність головними умовами доступу до ринку ЄС.
Імплементація EUDR у країнах Європейського Союзу
Попри те, що регламент має пряму дію і не потребує формальної прийняття або узгодження до національного законодавства, кожна держава-член ЄС зобов’язана створити власні адміністративні механізми для контролю його виконання. Це включає визначення компетентних органів, формування систем моніторингу, перевірок та санкцій.
У більшості країн-членів створюються або визначаються спеціальні відомства, відповідальні за нагляд. Наприклад, у Німеччині функції контролю за виконанням EUDR покладено на Федеральне агентство з охорони довкілля, яке розробило детальні рекомендації для операторів і трейдерів. У Франції діє електронна платформа для подання інформації про походження товарів, що дає змогу ефективно відстежувати ланцюги постачання.
Європейські уряди активно готують керівництва (guidelines) для бізнесу, роз’яснюючи практичні аспекти дотримання EUDR — як проводити геолокаційний аналіз, якими документами підтверджується законність виробництва, як оцінювати ризики та звітувати перед наглядовими органами.
Однак імплементація виявилася непростим завданням. Багато компаній, особливо малі та середні підприємства, скаржаться на складність процедур і високу вартість впровадження систем прослідковуваності.
Деякі країни-постачальники, серед яких Бразилія, Індонезія та Кот-д’Івуар, заявляють, що виконати вимоги ЄС без технічної та фінансової підтримки практично неможливо.
Європейська Комісія, визнаючи ці труднощі, у 2024 році навіть розглянула можливість відтермінування на 12 місяців для деяких категорій товарів, щоб дати бізнесу більше часу на підготовку. Така ситуація є корисним досвідом для країн, які прагнуть наблизитися до стандартів ЄС, зокрема й для України.
Готовність України до виконання вимог EUDR
Україна є активним експортером деревини, аграрної сировини та продукції, що потрапляє під дію EUDR. Тому питання відповідності новим стандартам безпосередньо впливає на доступ українських товарів до європейського ринку.
Певні кроки вже зроблено. У 2024 році низка українських організацій провели серію круглих столів і консультацій, присвячених адаптації українського законодавства до вимог регламенту. На цих заходах підкреслювалося, що для України вкрай важливо гармонізувати терміни, визначення та системи контролю з європейськими стандартами.
Фахівці наголошують, що технічні рішення для відстеження походження деревини в Україні вже частково існують: діють електронні системи обліку деревини, використовується геолокація місць заготівлі деревин або вирощування аграрної продукції та цифрові бази даних.
Проте нормативна база залишається застарілою чинний Лісовий кодекс України, потребує оновлення.
Водночас Україна стикається з низкою викликів. Це недостатня інституційна спроможність державних органів, обмежені ресурси для створення систем контролю, значна частка дрібних виробників, які не мають технічних можливостей для проведення повної належної перевірки.
Проблемою також залишається тіньова лісозаготівля, попри це, потенціал для адаптації є. Активна участь громадських організацій, наявність фахівців із сертифікації та інтерес українського бізнесу до збереження ринків ЄС створюють добрі передумови для впровадження європейських підходів.
Рекомендації для України
Для повної імплементації вимог EUDR Україна має здійснити низку системних кроків.
- Перш за все — оновити законодавчу базу, зокрема прийняти нормативно-правову базу, яка визначатиме обов’язки виробників, експортерів і трейдерів щодо документування походження продукції.
- Необхідно створити національний компетентний орган, відповідальний за моніторинг і контроль дотримання стандартів, а також розробити електронну платформу для обміну даними між операторами, урядом та європейськими партнерами.
Ключову роль відіграє впровадження системи геолокаційного моніторингу ділянок лісозаготівлі, яка дозволить забезпечити простежуваність від місця походження сировини до кінцевого продукту. Паралельно варто посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконну вирубку, фальсифікацію документів і торгівлю нелегальною деревиною.
Важливо також забезпечити підтримку малого та середнього бізнесу, який може виявитися найуразливішим перед новими вимогами. Це може бути державна або міжнародна допомога на сертифікацію, навчання персоналу, впровадження цифрових інструментів для ведення обліку.
Рекомендовано проводити широкі інформаційні кампанії для бізнесу, пояснюючи не лише вимоги, але й переваги відповідності EUDR — доступ до європейських ринків, підвищення довіри споживачів і конкурентоспроможності.
Важливим напрямом є міжнародна співпраця. Україна може отримати технічну та фінансову допомогу від Європейського Союзу для розбудови інфраструктури моніторингу та навчання кадрів. Спільні проекти з країнами ЄС та міжнародними організаціями допоможуть прискорити адаптацію до нових стандартів.
Висновки
Регламент EUDR — це не просто новий документ у сфері торгівлі, а стратегічний інструмент Європейського Союзу для зменшення знеліснення. Його впровадження вимагатиме від усіх учасників ринку — від виробників до трейдерів — високого рівня прозорості, технологічної готовності та екологічної відповідальності.
Країни ЄС уже створюють національні системи контролю, хоча й стикаються з труднощами. Для України це водночас виклик і можливість. Вчасна імплементація вимог EUDR допоможе уникнути торговельних бар’єрів, зміцнити позиції на європейському ринку та продемонструвати, що українська продукція відповідає найвищим стандартам сталого розвитку.
Україна має необхідні передумови для успішної адаптації — активну участь громадськості, фахівців і бізнесу. Проте ключовим фактором стане політична воля, оновлення законодавства та створення сучасної системи моніторингу. Якщо ці кроки буде реалізовано найближчим часом, країна зможе не лише виконати вимоги ЄС, а й стати прикладом екологічної трансформації для інших держав Східної Європи.
